Молитва – це зустріч із Богом Живим. Християнство дає людині безпосередній доступ до Бога, який чує людину, допомагає їй, любить її. У цьому корінна відмінність християнства, наприклад, від буддизму, де під час медитації той, хто молиться, має справу з якимось безособовим надбуттям, в яке він занурюється і в якому розчиняється, але Бога як живу Особу він не відчуває. У християнській молитві людина відчуває присутність Живого Бога.
У християнстві нам розкривається Бог, який став Людиною. Коли ми стоїмо перед іконою Ісуса Христа, ми споглядаємо Бога Утіленого. Ми знаємо, що Бога неможливо уявити, описати, зобразити на іконі чи картині. Але можна зобразити Бога, який став Людиною, такого, яким Він явився людям. Через Ісуса Христа, як Людину, ми розкриваємо для себе Бога. Це розкриття відбувається у молитві, зверненій до Христа.
Через молитву ми дізнаємося, що Бог бере участь у всьому, що відбувається у нашому житті. Тому розмова з Богом має бути не тлом нашого життя, але її головним змістом. Між людиною та Богом існує безліч бар’єрів, які долаються лише за допомогою молитви. .
Часто запитують: навіщо потрібно молитися, просити у Бога щось, якщо Бог знає, що нам потрібно? На це я відповів би так. Ми молимося не для того, щоб у Бога щось випросити. Так, у деяких випадках ми просимо у Нього конкретної допомоги у тих чи інших життєвих обставинах. Але головним змістом молитви має бути не це.
Молитва – це діалог. Вона включає не лише наше звернення до Бога, але й відповідь Самого Бога. Як і у будь-якому діалозі, у молитві важливо не лише висловитись, виговоритися, а й почути відповідь. Не завжди відповідь Бога приходить безпосередньо в хвилини молитви, іноді це відбувається дещо пізніше. Буває, наприклад, що ми просимо у Бога негайної допомоги, а вона приходить лише за кілька годин чи днів. Але ми розуміємо, що це сталося тому, що ми в молитві випросили допомоги у Бога.
Через молитву ми можемо багато дізнатися про Бога. Молячись, дуже важливо бути готовим до того, що Бог нам відкриється, але Він може виявитися іншим, ніж ми Його уявляли. Часто ми робимо помилку, приступаючи до Бога з власними уявленнями про Нього, і ці уявлення заступають від нас реальний образ Живого Бога, який Сам Бог може нам відкрити. Нерідко люди у своїй свідомості створюють якогось ідола і цього моляться. Цей мертвий, штучно створений ідол стає перешкодою, бар’єром між Богом Живим та нами, людьми. “Створи собі хибний образ Бога і спробуй молитись йому. Створи собі образ Бога немилостивого і жорстокого Судді — і спробуй молитися йому з довірою, любов’ю», — зауважує митрополит Сурозький Антоній. Отже, ми повинні бути готовими до того, що Бог відкриється нам не таким, яким ми Його собі уявляємо. Тому, приступаючи до молитви, треба відмовитись від усіх образів, які створює наша уява, людська фантазія.
Відповідь Бога може приходити по-різному, але молитва ніколи не буває нерозділеною. Якщо ми не чуємо відповіді, значить, щось гаразд у нас самих, значить, ми ще недостатньо налаштувалися на той лад, який необхідний, щоб зустрітися з Богом.
МІТРОПОЛІТ ІЛАРІОН (АЛФЄЄВ) | 25 ЧЕРВНЯ 2010 р.