Сорокоусти – це молебень, який звершується Церквою щодня протягом сорока днів. Щодня протягом цього терміну відбувається вилучення частинок із просфори. Сорокоусти “за здоров’я” замовляють для звершення сорокаденної церковної молитви за живих на Літургії, на молебнях і під час читання псалтиря.
Число сорок – знаменне, часто зустрічається у Святому Письмі. Іудейський народ поневірявся в пустелі сорок років, пророк Мойсей постив сорок днів, Спаситель після Свого Хрещення провів у пустелі сорок днів, а після Свого Воскресіння протягом сорока днів навчав Апостолів таємниць Царства Божого.
Старець схиархімандрит Зосима зазначав, що вся історія людства вимірюється “седминами і сороковинами”. “Сорок днів Христос являвся учням своїм, перебуваючи на землі до свята Вознесіння Господнього. Свято святе – сороковий день Вознесіння Господнього. Проводимо напередодні Великдень і будемо зустрічати велике річне свято в сороковий день після Великодня – Вознесіння Господнє. Сорокоусти – сорок днів посту, сорок днів Великодня, все сороковинами йде, седминами і сороковинами. І історія людства також іде седминами і сороковинами”. Сорокоусти замовляються за здоров’я, особливо за тяжкохворих.
Сорокоуст “За упокій” ми просимо помолитися за спочилих рідних, друзів, учителів, доброзичливців і всіх, хто нам дорогий. Як молимося за живих, так повинні молитися і за померлих — і не лише за найближчих родичів, а й за весь свій рід, за всіх, хто зробив нам добро в земному житті, допоміг, навчив.
Померлі, хоча й відійшли від нас, хоч і перебувають тілом в землі, а душею в Господа, не зникли, вони продовжують жити невидимим для нас духовним життям перед очима Божими, бо Сам Господь говорить у Святому Євангелії: “Бог не є Богом мертвих, але живих, бо у Нього всі живі” (Лк.20,38).
Ми віримо, що наші спочилі рідні, імена багатьох з яких ми часто і не знаємо, моляться за нас, своїх нащадків.
У записках не подаються імена нехрещених, сектантів та інших віросповідань.